Якщо ваша донька в одинадцять років прочитала "Марусю Чурай" - це не привід пишатися і змушувати її розповідати монолог Івана Іскри Діду Морозу на шкільному новорічному святу.
Це привід злякатися.
От виросте ваша дитина, закохається в такого гіперспокійного мовчуна - і не знатиме, як до нього підступитися, бо замість набувати досвіду спілкування із протилежною статтю у бійках з однокласниками вона читала хороші, мудрі книжки.
Це я просто жаліюся, ага.
P.S: хотіла сюди поставити гарний арт з цим самим Іскрою. Дзуськи! Ще ніхто його не намалював. -_-
Немає коментарів:
Дописати коментар