У дев'яності жив у Вінниці один художник. А в художника був дід. Той самий, який воював.
Дід воював у Монголії і привіз звідти трофейний тазик "свиней годувати". Але онук перебрався до міста, прихопив з собою тазик і зробив з нього смітник для відходів образотворчого мистецтва.
В художника був друг, що займався антикваріатом. Він окинув хазяйським оком тазик визначив його походження приблизно 18 століттям і став випрошувати. Оскільки то були бідні дев'яності, то вони врешті сторгувалися на 20-ти доларах і новий господар поніс тазик додому. Вдома він взявся його відчищати і в процесі чистки переніс дату створення тазика на 12 ст.
Але коли тазик було відчищено, то виявилося, що зроблений він з бронзи. а в нього вплавлені золоті та срібні пластини. Випивши валер'янки і прошепотівши разів тридцять: "Такого не може бути!", бідолаха поніс тазик у Вінницький політехнічний університет.
Працівники університету випили і собі валер'янки і шоковано витріщалися на тазик, доки хтось не згадав, що в Китаї, десь у 4-3 ст. до н. е. існувала техніка, що дозволяла сплавляти бронзу з іншими металами, але згодом була втрачена. Так тазик отримав остаточне датування і був проданий до чиєїсь приватної колекції за півтори тисячі доларів.
Дід воював у Монголії і привіз звідти трофейний тазик "свиней годувати". Але онук перебрався до міста, прихопив з собою тазик і зробив з нього смітник для відходів образотворчого мистецтва.
В художника був друг, що займався антикваріатом. Він окинув хазяйським оком тазик визначив його походження приблизно 18 століттям і став випрошувати. Оскільки то були бідні дев'яності, то вони врешті сторгувалися на 20-ти доларах і новий господар поніс тазик додому. Вдома він взявся його відчищати і в процесі чистки переніс дату створення тазика на 12 ст.
Але коли тазик було відчищено, то виявилося, що зроблений він з бронзи. а в нього вплавлені золоті та срібні пластини. Випивши валер'янки і прошепотівши разів тридцять: "Такого не може бути!", бідолаха поніс тазик у Вінницький політехнічний університет.
Працівники університету випили і собі валер'янки і шоковано витріщалися на тазик, доки хтось не згадав, що в Китаї, десь у 4-3 ст. до н. е. існувала техніка, що дозволяла сплавляти бронзу з іншими металами, але згодом була втрачена. Так тазик отримав остаточне датування і був проданий до чиєїсь приватної колекції за півтори тисячі доларів.
Немає коментарів:
Дописати коментар