четвер, 5 березня 2015 р.

Типуностальгічне

Коли ще Інні було 11 років, вона поїхала в гості до тата та новоспеченої мачухи. Мачуха була "городська" і дуже цим пишалася. А ще вона мала надзвичайний талант гнобити людину (в даному конкретному випадку Інну) так, щоб жертва губилася і не могла навіть трохи огризнутися. І сидить Інна не так, і говорить, навіть сміття викидає не так, як усі нормальні люди.
Отак от Інну "обробляли, щоб забрати від "неправильної" мами до правильної мачухи, яка її навчить все робити правильно, як нормальні люди.
Інна й зараз особливою психічною стійкістю не вирізняється, а тоді вона плакала в подушку від усвідомлення власної нікчемності і в усьому погоджувалася з мачухою. Аж доки вони не сіли якось подивитися на ДВД "Вогнем і мечем".
І тоді ця пані зробила серйозну стратегічну помилку. Вона сказала: "Поляки, вони завжди були якісь культурніші. А українці, особливо тоді - просто дикуни якісь!"
Інна нічого не мала проти поляків, але вже тоді у неї в анамнезі була прочитана "Маруся Чурай" і нещасна любов до Івана Іскри. Словом, Інна образилася і більше жодному мачухиному слову не вірила. І невдовзі поїхала додому.
Це я все до чого? До того, панове борці з козацьким міфом, що від нього теж є користь і виполюючи бур'яни, дивіться не виполіть кропу, бо як же ми без нього?

Немає коментарів:

Дописати коментар